Світла пам'ять академіку Костянтину Федоровичу Поповичу
Світла пам'ять академіку
Костянтину Федоровичу ПОПОВИЧУ
Минають дні, хвилини, місяці... Уже пройшло 10 років, як перестало битися серце славного уродженця с. Романківці Сокирянського району Чернівецької області, знаного в Європі та світі науковця, політичного діяча, ветерана Великої Вітчизняної війни, справжнього патріота і невтомного трудівника, зачинателя низки масштабних наукових проектів та суспільних ініціатив, які й сьогодні є неоціненною спадщиною народів: українського, румунського, молдавського - Костянтина Федоровича Поповича, який все життя присвятив служінню людям.
5 грудня 2010 року з Республіки Молдова надійшла сумна звістка: внаслідок тяжкої, тривалої хвороби на 86-му році життя Костянтин Попович відійшов у вічність.
Це непересічна, яскрава особистість нашої історії, людина високих моральних чеснот, у якої Слово і Діло завжди йшли поряд.
Ще замолоду він поставив собі мету і - крок за кроком, стаття за статтею, книга за книгою- йшов до неї...
Тому ми повинні вшановувати світлу пам’ять Величної Людини, життєвий шлях якої був тернистим, але дуже плідним. Доля випробовувала Костянтина Федоровича на міцність досить жорстоко. Тому ми можемо впевнено стверджувати, що Костянтин Попович, подібно Великому Т.Шевченку, став родоначальником сучасного українського літературного слова на молдовській землі, землі, на якій зростав неповторний талант немеркнучої висоти, що збагатив ментальність народів-сусідів: українського, румунського, молдавського. Саме про Костянтина Поповича, мабуть, написані відомі слова Володимира Івасюка: “Не падають зірки із неба, ідуть зірки у небеса”. Зірка Костянтина Федоровича знову і знову огортає нас ніжним нетлінним небесним сяйвом, даруючи мудрість та глибину слова, яке творить з людини Людину!
Замкнулося земне коло щирої української душі. Пам'ять про чесного, самобутнього вченого, невтомного творця Костянтина Поповича житиме довічно у серцях тих, хто його знав. Повік не меркнутимуть його довершені, виважені праці і твори. Завжди нас зігріватиме спогад про чудову людину, якою пишається рідна земля.